Віньковецький районний суд поновив на посаді головного редактора районної газети. На його користь стягнули понад 53 тисячі гривень компенсації за час вимушеного прогулу. Суд визнав незаконними і скасував протокол загальних зборів трудового колективу і наказ підприємства про звільнення чоловіка.

Згідно із рішенням, з березня 2019 року чоловік працював на посаді редактора газети. Хоча наказ про його призначення не видали, однак фактичний допуск до роботи свідчить, що трудовий договір сторони таки уклали. Вже у вересні 2019 року підприємство видало наказ про звільнення, але без обґрунтування підстав. До цього наказу був ще один – про переведення чоловіка на посаду кореспондента. Пізніше видали ще один наказ, де уточнили підставу звільнення – пункт 9 статті 36 Кодексу законів про працю України, а саме підстави, передбачені іншими законами. Цим іншим законом представник відповідача назвав Закон України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» (стаття 3). Тож вийшло, що позивача звільняли з посади редактора, коли фактично його вже перевели на посаду кореспондента.

Суд у рішенні вказав, що зазначена в наказі підстава звільнення не відповідає фактичним обставинам ситуації. Адже той закон регулює перехідний період реформування редакцій ЗМІ і не регулює трудові відносини щодо звільнення найманих працівників. Тож звільняти редактора треба було відповідно до статей 40, 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП). Прийняли до уваги і те, що за змістом протоколу загальних зборів звільняли редактора не засновники, а трудовий колектив , що теж є порушенням. Суд визнав не підтвердженим і той факт, що відбулось саме звільнення чоловіка, а не переведення на іншу посаду.
Відповідач наполягав на тому, що спір є корпоративним та його повинен розглядати господарський суд. Однак цей аргумент суд відхилив, адже всі рішення підприємство приймало в межах трудових правовідносин, які регулюються КЗпП.

Наразі на рішення подана апеляційна скарга.

За повідомленням прес-служби суду