Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційні скарги обвинувачених Максима Д. і Миколи В. та його захисника, потерпілих Бориса П. й Валентина Н. на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 березня 2019 року.

Як встановлено місцевим судом, у 2012 році потерпілі брати Валентин та Ігор Н. разом із Борисом П. почали надати послуги з інтернет-зв'язку жителям м. Красилів Хмельницької області. Для цього вони на вул. Михайлівській орендували квартиру та встановили в ній обладнання.

У жовтні 2014 року обвинувачений Микола В. замінив замки, поселився у цій квартирі та повідомив потерпілим, що потрібно обговорити умови повернення інтернет-обладнання. Під час зустрічі обвинувачені погрожували потерпілим фізичним насильством щодо них та їхніх родичів і висунули вимогу щомісяця платили їм по 2 тис. грн. Оскільки потерпілі сприйняли погрози як реальні та боялись як за власне життя та здоров'я, так і за життя та здоров'я близьких, із жовтня 2014 по березень 2016 року вони сплатили обвинуваченим 36 тис. грн.

У квітні 2016 року потерпілі відмовились платити кошти. Після чого Микола В. почав погрожувати їм, неодноразово було пошкоджено кабель з інтернет-забезпечення.

22 липня 2016 року, вночі, невідомі особи підпали службовий автомобіль ВАЗ-21043, припаркований поблизу будинку батьків Богдана П., завдавши Валентину Н. майнову шкоду у розмірі 15 тис. грн.

У ніч на 30 липня 2016 року невідомі особи кинули пляшку з запалювальною сумішшю до кімнати будинку його батьків. У результаті пожежі потерпілому було завдано 3 тис. 500 грн майнової шкоди. Водночас Микола В. неодноразово телефонував до потерпілих із погрозами та вимогою продовжувати платити їм гроші.

17 серпня 2016 року ввечері обвинувачені зустріли Валентина Н. та пригрозили кинути в нього коктейль “Молотова”, коли він буде їхати на мотоциклі та вдарити молотком по голові. Також погрожували застосувати фізичне насильство щодо їх їх рідних, визнаючи факт підпалу автомобіля, та вимагали надалі продовжувати їм платити.

19 серпня 2016 року Микола В. зустрівся з братами Валентином та Ігорем Н. на стадіоні неподалік школи і поставив вимогу заплатити їм по 2 тис грн, а з жовтня 2016 року — по 3 тис. грн.

10 вересня потерпілий Валентин Н. передав Миколі В. 2 тис. грн, після чого останнього затримали працівники поліції.

Такі дії обвинувачених суд кваліфікував за частиною другою статті 189 Кримінального кодексу України (вимога передати чуже майно з погрозою насильства над потерпілим, його близькими родичами, пошкодження їхнього майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, із пошкодженням майна) та за частиною другою статті 15, частиною другою статті 194 Кримінального кодексу України (закінчений замах на умисне пошкодження чужого майна, вчиненому шляхом підпалу) і призначив покарання — 6 років позбавлення волі.

Також з обвинувачених солідарно стягнуто на користь: Валентина Н. - 33 тис. грн. матеріальної та 20 тис. грн моральної шкоди і 640 грн. судових витрат; Бориса П. - 18 тис. грн. матеріальної та 20 тис. грн. моральної шкоди і 640 грн. судових витрат; його матері Єлізавети П. - відповідно 3 тис. 500 грн. матеріальної та 15 тис. грн моральної шкоди.

Санкції частини другої статті 189 Кримінального кодексу України передбачає від 3 до 7 років позбавленням волі; частина друга статті 194 Кримінального кодексу України — від 3 до 15 років позбавлення волі.

Не погодившись із таким судовим рішенням, обвинувачені 26-річний Максим Д. і 47-річний Микола В. та його захисник подали апеляційні скарги і просили вирок суду скасувати через відсутність в їх діях складу злочину.

Потерпілі Борис П. та Валентин Н., не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинувачених, просили вирок суду скасувати через м'якість та призначити кожному покарання у виді 7 років позбавлення волі. Оскільки обвинувачені у вчиненому не розкаялись, перед потерпілими не вибачились, завдану шкоду не відшкодували та ухиляються від відповідальності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинувачених та їх захисників, думку прокурора, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду прийшла до переконання, що суд першої інстанції виніс законне та обґрунтоване рішення, а тому всі апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції — без змін.

За повідомленням прес-служби суду