Жінка прилетіла до Києва міжнародним авіарейсом «Амстердам – Бориспіль». Під час проходження митного контролю в одному з терміналів аеропорту працівники митниці виявили у неї пігулки психотропної речовини «MDMA (Ecstasy)», які вона сховала в упаковці цукерок «Skittles». Знахідку разом з мобільними телефонами, планшетом та іншими речами особи було вилучено.

Слідчий управління служби безпеки України в Сумській області звернувся до суду з клопотанням про арешт вилученого майна. Своє прохання обґрунтовував тим, що наразі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 305 Кримінального кодексу України (контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів), і вилучені речі мають доказове значення в справі. Тож з метою їхнього збереження на них необхідно накласти арешт. Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми клопотання слідчого про арешт майна особи було задоволено.

Проте з таким рішення суду першої інстанції не погодився представник власника майна і подав апеляційну скаргу. Він просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого. Адвокат зазначав, що його підзахисній про підозру у кримінальному провадженні не повідомлялось, а тому арешт її майна не допускається. Крім того, наполягав, що органом досудового розслідування, у порядку статті 110 КПК України, не приймалось рішення про визнання вищевказаного майна речовим доказом, а слідчим не доведено, що вилучене майно відповідає вимогам речового доказу, тож, на його думку, взагалі відсутні підстави для арешту зазначеного майна.

Розглянувши матеріали кримінального провадження, колегія суддів кримінальної палати Сумського апеляційного суду відмовила представнику власника майна у задоволенні апеляційної скарги. Виходила з того, що слідчий суддя дослідивши матеріали провадження, дотримався вимог Кримінального процесуального кодексу України та на законних підставах дійшов висновку про необхідність накладення арешту на вказане майно. Так, матеріали кримінального провадження підтверджують мотиви слідчого про те, що це майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, як речовим доказам, а отже воно може бути використане як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, що встановлюються у кримінальному провадженні.

За повідомленням прес-служби суду