Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Проблеми й механізми виконання судових рішень обговорили під час засідання робочої групи членів Науково-консультативної ради при ВС

21 березня 2024, 10:24

Виконання судових рішень – одне з ключових і проблемних питань у правовій системі України. Зокрема, на думку і науковців, і практиків, у справах зобов’язального характеру виконується не більше як 20 % судових рішень. Відділення сфери виконання судових рішень від повноважень судової влади не покращило стану справ із виконанням судових рішень. Натомість нині ця проблема лише загострюється і потребує невідкладного обговорення, адже невиконання судових рішень суттєво впливає на імідж й авторитет судової влади загалом.

На цьому акцентував вчений секретар Науково-консультативної ради при Верховному Суді, суддя Великої Палати ВС Олег Ткачук під час засідання робочої групи членів НКР при ВС за участю суддів ВС, представників Верховної Ради України, Міністерства юстиції України, Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, Державної судової адміністрації України.

Учасники засідання обговорили ефективність механізмів судового контролю за виконанням судових рішень національних та міжнародних судів, а саме такі питання, як: судовий контроль за виконанням судових рішень зобов’язального характеру; зміна способу виконання судових рішень; правове регулювання судового контролю за виконанням судових рішень; особливості виконання рішень ЄСПЛ тощо.

Так, Секретар Великої Палати Верховного Суду Віталій Уркевич зазначив, що проблема виконання судових рішень лежить у двох площинах: виконання рішень національних судів і виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Щодо першого аспекту виконання рішень судів очільник Великої Палати ВС нагадав, що саме ВП ВС визначає юрисдикційність спорів щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного чи приватного виконавця. Відповідно до позиції ВП ВС якщо виконавче провадження об’єднує декілька різних виконавчих документів, виданих у порядку цивільного, господарського чи адміністративного судочинства, то потрібно звертатися до адміністративного суду. Якщо ж ідеться про зведене виконавче провадження, відкрите з виконання виконавчих документів у межах однієї юрисдикції, то слід звертатися до суду, який видав виконавчі документи (господарського, цивільного або адміністративного). Також, як повідомив Віталій Уркевич, ВП ВС напрацювала низку важливих правових висновків щодо заміни сторони виконавчого провадження.

У контексті виконання рішень ЄСПЛ Секретар ВП ВС зауважив, що 14 лютого 2024 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення про визнання неконституційними п. 2 ч. 2 і ч. 3 ст. 321 ГПК України, оскільки вказані положення унеможливлюють подання на підставі рішення ЄСПЛ заяви про перегляд судового рішення, ухваленого національним судом, після десяти років із дня набрання останнім законної сили та поновлення судом зазначеного десятирічного строку. Тож нині, наголосив Віталій Уркевич, виникає питання щодо поширення такого підходу на відповідні приписи ЦПК України та КАС України. «Вирішення цього питання покладатиметься на Велику Палату ВС як єдиний орган, який має повноваження щодо перегляду судових рішень на підставі рішень ЄСПЛ», – пояснив Віталій Уркевич.

Судочинство ефективне лише тоді, коли судові рішення виконуються. Таку тезу під час обговорення висловила секретар судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністативного суду у складі ВС Жанна Мельник-Томенко. Вона, серед іншого, вказала, що невиконання судових рішень зобов’язального характеру спричинене переважно тим, що задекларовані законом соціальні гарантії не можуть бути реалізовані через дефіцит бюджету.

Суддя Великої Палати ВС Сергій Мартєв додав, що подекуди причиною невиконання судових рішень є і службова недбалість посадовців. Він акцентував, що стан виконання судових рішень – це імідж України в Європі й усьому цивілізованому світі. Суддя висловив пропозицію щодо того, щоб органи прокуратури узагальнили статистику притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за навмисне невиконання судових рішень. Судова ж система, на його думку, повинна переглянути підходи до застосування способів захисту прав у суді.

Суддя ВС у Касаційному адміністративному суді Андрій Жук зазначив, що, вирішуючи проблему невиконання рішень судів, потрібно знаходити інші механізми виконання вже наявних судових рішень та змінювати підходи до роботи органів державної влади: якщо є усталена практика судів щодо застосування певної норми, то орган державної влади не може застосувати цю норму інакше. Це дасть можливість уникнути надміру виконавчих проваджень.

Науковим поглядом на вирішення ситуації стосовно невиконання судових рішень поділилися члени НКР при ВС.

Зокрема, головний науковий співробітник відділу публічно-правових досліджень Науково-дослідного інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАПрН України Антон Монаєнко зауважив, що серед шляхів розв’язання вказаної проблеми – розгляд питань щодо доцільності надання суду можливості розглядати питання про зміну способу виконання судового рішення і зрівняння в правах державних і приватних виконавців.

На переконання проректора з наукової роботи Харківського інституту кадрів управління Юрія Мици, щоб уможливити стягнення коштів, присуджених рішенням суду, із суб’єктів владних повноважень на користь приватних осіб, необхідно повністю або частково відмовитися від практики здійснення стягнення органом державного казначейства лише відповідно до кодів бюджетної класифікації та запровадити в правову систему України інститут астренту – судового штрафу за невиконання судового рішення.

Ще одним способом мінімізації проблеми невиконання судових рішень поділився завідувач кафедри службового та медичного права Навчально-наукового інституту права КНУ імені Тараса Шевченка Анатолій Берлач. На його думку, необхідно розглянути питання про формалізацію інституту відповідальності публічних службовців за ухвалення / неухвалення управлінських рішень.

Заступник директора Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України Наталія Оніщенко наголосила: «Якщо гарантії не забезпечують прав людини, то це не гарантії». У контексті посилення судового контролю за виконанням судових рішень вона звернула увагу на потребу в установленні критеріїв розмежування понять «контроль» і «нагляд».

Директор Науково-дослідного інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАПрН України Олексій Кот застеріг, що, не виконуючи судового рішення, державний орган ставить під сумнів реноме всієї держави в цивілізованому світі, адже належне виконання судових рішень – один із базових принципів Європейського Союзу.

Про законодавчі ініціативи стосовно врегулювання обговорюваної проблеми розповіли представники Верховної Ради України. Заступник голови Комітету ВРУ з питань правової політики Павло Павліш повідомив, що зараз Комітет ВРУ працює над законопроєктом № 9462, який спрямований на вдосконалення положень процесуального законодавства в аспекті посилення інституту судового контролю за виконанням судових рішень. А представник Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності Олександр Бакумов зауважив, що перед ухваленням цього законопроєкту необхідно напрацювати також чіткий законодавчий алгоритм виконання судових рішень та надати суду повноваження щодо заміни способу виконання судового рішення в разі неможливості такого виконання.

Заступник начальника Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора Наталія Василенко вказала, зокрема, що важливо розширювати межі застосування інституту окремої ухвали. Цей інститут дає судам можливість при системному невиконанні судових рішень зобов’язувати органи державної влади усувати проблеми, що призводять до невиконання судових рішень, і стимулювати їх формувати бюджет так, щоб можна було забезпечити виконання судових рішень.

Директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Міністерства юстиції України Олександр Олійник поділився думкою, що системна проблема невиконання судових рішень, боржником у яких є держава, складається з таких елементів, як відсутність бюджетних коштів і непродумане соціальне законодавство. Як повідомив Олександр Олійник, для вирішення окреслених труднощів Мін’юст у взаємодії з органами виконавчої влади, Верховним Судом, народними депутатами України розробив План заходів щодо реалізації Національної стратегії розв’язання проблеми невиконання рішень судів, боржниками за якими є державний орган або державне підприємство, установа, організація, на період до 2025 року.

До обговорення також долучилися т. в. о. Голови Державної судової адміністрації України Максим Пампура, заступник Міністра юстиції України з питань виконавчої служби Андрій Гайченко, заступник директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іван Нещадим, професор кафедри міжнародного приватного права Навчально-наукового інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка Олександр Бірюков, суддя ВС у Касаційному кримінальному суді Сергій Фомін і суддя ВС у Касаційному цивільному суді Євген Синельников.

Верховний Суд