Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Василь Крат розповів під час лекції, як конструкцію договору застосовують у судовій практиці. Лектор зупинився на тому, як касаційний суд розглядав договірні спори та як напрацьовані цивілістикою фундаментальні засади відображалися в судовій практиці й розвивалися разом із нею.

Василь Крат зауважив, що за час дії воєнного стану регулювання договірних відносин було змінено лише в невеликій частині. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (від 15 березня 2022 року № 2120-IX) стосується врахування інтересів окремих боржників та іпотекодавців.

Цей Закон згаданий у постанові КЦС ВС від 13 липня 2022 року у справі № 202/939/18. На момент прийняття Верховним Судом постанови, за якою рішення суду першої інстанції про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає залишенню в силі, був чинним Закон № 2120-IX, яким розд. VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнено п. 5-2, за змістом якого в період дії в Україні воєнного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статей 41, 47 Закону України «Про іпотеку» (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах). З огляду на це ВС зазначив, що є підстави для зупинення виконання рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Після спливу вказаного строку правила статей 41, 47 Закону України «Про іпотеку» відновлять свою дію без постановлення окремого рішення суду або прийняття окремого закону.

Також Василь Крат зосередився на договорі як юридичному факті. Він нагадав, що в доктрині цивілістики договір розуміють як юридичний факт, що породжує виникнення, набуття, зміну або припинення певних приватних прав, обов’язків або ж іншого правового результату.

За його словами, при застосуванні «організаційних» конструкцій у договірному праві постають численні питання. Наприклад, чи може забезпечуватися виконання «організаційного» зобов’язання? В одному з кейсів КЦС ВС розв’язував питання, чи допускається забезпечення за допомогою такого виду неустойки, як штраф, виконання попереднього договору. Верховний Суд констатував, що за допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечення виконання значної кількості зобов’язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов’язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов’язання, так і після, але до виконання тих зобов’язань, які виникли на його підставі. Не виключається забезпечення зобов’язань, які виникли на підставі організаційного договору (зокрема, попереднього); недоговірних зобов’язань, що не характерно, проте положеннями ст. 549 ЦК України не виключається; позитивних та негативних зобов’язань (постанова КЦС ВС від 17 листопада 2021 року у справі № 172/1159/20).

В іншій справі КЦС ВС вирішував, чи допускається купівля смартфону за 0 грн, відтак – чи може договір купівлі-продажу бути безоплатним. У постанові КЦС ВС від 2 вересня 2020 року у справі № 757/5252/17-ц йдеться про те, що за своєю юридичною суттю договір купівлі-продажу є імперативно оплатним. Сторони договору купівлі-продажу можуть домовитися про ціну або про спосіб її визначення, або ж буде застосовуватися механізм, передбачений ст. 632 ЦК України.

Звернув увагу Василь Крат також на договір як зобов’язальне правовідношення і на договір як документ. Він сказав, що як у доктрині, так і в судовій практиці під формою договору (правочину) розуміють спосіб вираження волі сторони (сторін) та/або його фіксацію. Значення форми правочину полягає не тільки в забезпеченні його достовірності, сприйняття іншими особами, що має істотне значення під час вирішення спорів, а часто і його чинності.

В одній із справ перед КЦС ВС постало питання, чи належить державна реєстрація правочину до його форми. З урахуванням положень ЦК України Верховний Суд констатував, що законодавець розмежував форму правочину і його державну реєстрацію, тож державна реєстрація правочину не є різновидом його форми. А одним із нещодавніх був кейс щодо «конкуренції» примірників договору.

За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір, його сторони можуть регулювати застосування, зокрема: парафування (підписання кожної із сторінок договору) з метою забезпечення ідентичності примірників договору; визначення того, який із примірників договору має пріоритет при різних редакціях примірників договору. У разі наявності таких правил у договорі саме за їх допомогою має вирішуватися «конкуренція» примірників договору стосовно тих чи інших умов. У випадку, коли сторони не врегулювали в договорі парафування та визначення того, який із примірників договору має пріоритет при різних редакціях примірників договору, то найбільш розумним та прийнятним є висновок, що сторони не домовилися щодо тих умов, які відрізняються, і в цьому разі відносини сторін мають регулюватися нормами актів цивільного законодавства. Відмінності примірників договору зводилися до того, що в позивачів, які були орендодавцями земельних ділянок, успадкувавши їх від свого батька, строк оренди був передбачений на 3 роки. Натомість в орендаря в актах прийому-передачі земельних ділянок вказаний інший строк оренди – 25 років. Суд виходив із того, що в усіх примірниках договору міститься вказівка на їхню однакову юридичну силу. З очевидністю навряд чи можливо прийняти аргументи позивачів чи відповідача, а тому найбільш розумним є висновок, що сторони не домовилися щодо строку оренди і, з урахуванням ч. 2 ст. 763 ЦК України, договори оренди укладені на невизначений строк (постанова КЦС ВС від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17).

Детальніше про договір як «регулятор», про принципи та договори, а також про тлумачення умов договору можна ознайомитися в презентації Василя Крата за посиланням – https://cutt.ly/JZYkOpR. 

Лекція «Договірні спори: практика Верховного Суду» відбулася в рамках циклу практичних онлайн-курсів на тему «Вплив війни на майнові, трудові, спадкові та інші права громадян і юридичних осіб України», організованого Експертно-консультаційним бюро «ЕКУС» під патронатом ГО «Цивілістична платформа» 29 липня 2022 року.

Верховний Суд