Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Верховний Суд зауважив, що у разі якщо підзаконний акт є чинним,а посилання на ймовірне визнання його положень протиправними і нечинними не містить під собою правового підґрунтя, у суду відсутня об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи щодо законності зазначеного нормативно-правового акту.

Колегія суддів Верховного Суду також зосередила увагу на правовому висновку, викладеному у постанові об`єднаної палати КАС ВС у справі №826/25204/15 від 12 грудня 2019 року, згідно з яким тривале зволікання судами з розглядом трудових спорів, різновидом яких є спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, ставить під загрозу дотримання з боку України пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зупинення провадження у справі щодо проходження публічної служби покладає на обох сторін надмірний тягар правової невизначеності. Так, орган, з якого звільнено особу, не може прийняти на цю посаду іншу особу з огляду на можливість поновлення на цій посаді попереднього працівника, а особа, яку звільнено, не розуміє перспективи свого подальшого проходження публічної служби та потреби у працевлаштуванні. Невиправдане зупинення провадження у справах такої категорії є неприпустимим і не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Постанова КАС ВС по справі № 240/9762/20 від 12 липня 2022 року.

П'ятий апеляційний адміністративний суд