«Метою законодавства про банкрутство є якнайповніше задоволення вимог кредиторів боржника», - наголосив суддя судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Олександр Банасько у ході VIІ Форуму з реструктуризації та банкрутства, який відбувся 13 липня 2022 року.

За словами спікера, для досягнення цієї мети законодавець запровадив певний інструментарій, зокрема: мораторій на задоволення вимог кредиторів; заходи забезпечення вимог кредиторів; інститут солідарної відповідальності керівника боржника; інститут субсидіарної відповідальності; визнання недійсними правочинів; продаж майна в електронній торговій системі тощо.

Висвітлюючи проблемні питання щодо притягнення до субсидіарної та солідарної відповідальності керівників / бенефіціарів позичальників-банкрутів, суддя зазначив, що основою зазначених інститутів є доктрина «зняття корпоративної вуалі», яка означає вручення відповідальності самостійної юридичної особи її бенефіціарам, що є засобом захисту кредиторів від явних зловживань з боку засновників юридичних осіб, які її контролюють. Ця доктрина не була притаманна нашій правовій системі, а запозичена з англо-саксонської системи права.

Олександр Банасько також проаналізував рішення Європейського суду з прав людини від 11 серпня 2018 року у справі «Лекіч проти Словенії», що набуває дедалі більшого поширення та застосування у практиці судів України. За обставинами цієї справи, заявник скаржився на виключення з реєстру компанії з обмеженою відповідальністю, в якій він був міноритарним акціонером та на якого була покладена особиста відповідальність за борги цієї компанії. ЄСПЛ визнав, що директор повинен був знати й передбачати можливі наслідки у вигляді субсидіарної відповідальності. Той факт, що за наявності ознак банкрутства компанії він не вжив заходів до визнання компанії банкрутом в рамках процедури неспроможності, а фактично продовжив її існування як юридичної особи, незважаючи на неможливість виконання зобов’язань, не відповідає принципу добросовісності в комерційній практиці. Відповідно, заявник не може отримати з цієї ситуації вигоду у вигляді звільнення від зобов’язань. ЄСПЛ постановив, що закон може задовольнити вимогу передбачуваності, навіть якщо зацікавлена особа має скористатися належною юридичною допомогою, щоб оцінити наслідки, які може викликати ця відповідна дія. За словами спікера, це особливо важливо для осіб, які здійснюють управлінську діяльність, для яких звичним є прояв більшої обачності при здійсненні своїх службових обов’язків. У цьому зв’язку варто очікувати, що вони будуть вживати особливих заходів під час оцінювання ризиків, які така діяльність може викликати.

У контексті обговорюваної теми спікер зазначив, що після введення в дію КУзПБ кількість справ про притягнення посадових осіб підприємства-боржника до субсидіарної відповідальності зростає в геометричній прогресії, що свідчить про розвиток цього інституту і про те, що цей інструмент є одним із засобів досягнення мети в справах про банкрутство. «Якщо проаналізувати судову практику в історичному ракурсі, то ще 5-6 років тому фактично були поодинокі випадки застосування інституту субсидіарної відповідальності. Тепер ситуація кардинально змінилася, кількість таких заяв суттєво збільшилась, і вони вирішуються з позитивним результатом для заявника. Верховний Суд підтримує практику покладення субсидіарної відповідальності за наявності визначених чинним законодавством підстав на засновників та керівників підприємств».

Що стосується притягнення зазначених осіб до солідарної відповідальності, то, за словами доповідача, кількість таких справ значно менша, що свідчить про недостатній розвиток цього інституту. «На мою думку, проблема полягає в тому, що учасники обороту не повною мірою усвідомлюють ефективність таких інструментів. І якраз судова практика покликана спрямовувати вектор правозастосування ВС так, щоб зробити ці інститути максимально дієвими», – наголосив Олександр Банасько.

Крім того, суддя ВС детально ознайомив із судовою практикою в цій категорії спорів і проаналізував низку актуальних постанов профільної судової палати КГС ВС. Він нагадав, що КГС ВС регулярно готує та оприлюднює огляди відповідної судової практики.

Спікер також зупинився на нормативному регулюванні цих двох інститутів, вказав на їх суттєві відмінності та розповів про основні проблемні питання щодо застосування субсидіарної і солідарної відповідальності.

Детальніше з презентацією можна ознайомитися за посиланням: https://cutt.ly/WLTXzHm. 

Верховний Суд