Чоловік попросив мешканця Шостки підвезти його до лісового масиву в одному із мікрорайонів районного центру. Після того, як вони прибули у місце призначення, пасажир не тільки заволодів авто, але й позбавив волі водія транспортного засобу. Коли ж останній намагався втекти, то викрадач його наздогнав, вклав в руки муляж вибухового пристрою схожого на гранату та, висмикнувши кільце, наказав тримати вказаний предмет у руках, бо інакше пристрій вибухне. Проте на цьому зловмисник не зупинився. Оскільки в транспортному засобі виявилося менше пального, ніж йому було потрібно, то він, погрожуючи вибуховим пристроєм, почав вимагати гроші у водія викраденого автомобіля. Після того, як він отримав від потерпілого грошові кошти, останньому вдалося втекти.

Зловмиснику висунули обвинувачення за частиною другою статті 146 (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини), частиною першою статті 187 (Розбій) та частиною третьою статті 289 Кримінального кодексу України (Незаконне заволодіння транспортним засобом), а вироком Шосткинського міськрайонного суду йому призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.

Проте, вважаючи таке покарання занадто суворим та несправедливим, обвинувачений намагався оскаржити його у суді апеляційної інстанції. Зокрема, подавши до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу. Просив у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи змінити вирок суду першої інстанції, застосувати до нього статтю 69 Кримінального кодексу України та призначити міру покарання з урахуванням пом`якшуючих обставин. До пом’якшуючих обставин, окрім тих, що врахував місцевий суд, просив також віднести наявність у нього цивільної дружини та її неповнолітнього сина, з яким підтримує соціальні зв`язки. Крім того, батьки дружини є пенсіонерами та потребують догляду, який може надати лише він, оскільки його дружина наразі перебуває за кордоном на заробітках.

Розглянувши матеріали кримінальної справи, колегія суддів кримінальної палати Сумського апеляційного суду залишила без змін вирок суду першої інстанції, а апеляційну скаргу обвинуваченого відповідно без задоволення. Суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі вказав, що при призначенні покарання суд першої інстанції належним чином взяв до уваги особу обвинуваченого, який є раніше судимим, та ступінь тяжкості вчинених ним злочинів. Також судом враховано, що він вчинив вищевказані кримінальні правопорушення в стані судимості за умисні злочини проти власності. Враховуючи вищенаведені обставини та особу обвинуваченого, «виходячи зі змісту загальної та спеціальної превенції, яка має на меті попередження вчинення нових злочинів та перевиховання засудженого», колегія суддів постановила, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про призначення апелянту покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.

Сумський апеляційний суд