Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Про це сказав суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Василь Крат на онлайн-конференції «Особливості спадкових відносин під час війни».
Василь Крат доповів на тему «Спадкові спори: практика Верховного Суду». Виступ він поділив на такі блоки (див. презентацію):
Доповідач зазначив, що при вирішенні спадкових спорів застосовуються як загальні принципи приватного права (зокрема, добросовісність, справедливість, розумність), так і принципи, що характерні для права спадкового (наприклад, свободи заповіту). Хоча спадковому праву й присвячена окрема кн. 6 ЦК України, конструкція спадкування може впливати й на інші види цивільних правовідносин.
Як приклад Василь Крат навів питання щодо спадкування іпотеки. Ще у 2013 році Верховний Суд України зробив висновок, що таке спадкування неможливе виходячи із ч. 1 ст. 523 ЦК України. Нещодавно Об’єднана палата КЦС ВС ухвалою від 23 травня 2022 року у справі № 570/3891/14 передала справу на розгляд Великої Палати ВС, вважаючи за необхідне відступити від такого висновку ВСУ. «Все ж таки передбачена законодавцем ч. 1 ст. 523 ЦК України не була розрахована на спадкові відносини, про що свідчить її тлумачення з урахуванням принципу розумності», – сказав суддя.
В ухвалі ОП КЦС ВС ідеться, що найбільш розумним є тлумачення ч. 1 ст. 523 ЦК України таким чином, що вона регулює випадки заміни боржника при переведенні боргу, реорганізації, оскільки ці випадки правонаступництва допускають можливість отримати від заставодавця (іпотекодавця) попереднє погодження забезпечувати зобов’язання за нового боржника. Як наслідок, ця норма не поширюється на випадки заміни боржника при спадкуванні.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц ВП ВС зробила висновок, що регулятором спадкових відносин можуть бути не тільки законодавчі норми, але й статут суб’єкта господарювання. У статуті можуть визначати особливості спадкування частки у статутному капіталі (фонді) після смерті учасника (співвласника), а також передбачати порядок набуття спадкоємцем померлого учасника (співвласника) прав на участь у цій юридичній особі та на управління нею.
Постановою ОП КЦС ВС від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19 визначено, що собою являє відкриття спадщини: це настання певних юридичних фактів, які зумовлюють виникнення спадкових правовідносин. Важливими тут є час і місце відкриття спадщини. Зокрема, на час відкриття визначаються склад спадщини, коло спадкоємців, матеріальний закон, який буде застосовуватися до спадкових відносин. «Це базові конструкції спадкового права. Без належного розуміння юридичного факту – відкриття спадщини, виникає значна кількість помилок», – сказав Василь Крат.
Перед КЦС ВС поставало питання щодо початку перебігу строку на прийняття спадщини (постанова від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19). В кн. 6 ЦК України міститься правило про визначення перебігу строку «від дня» чи «з часу», а не «від наступного дня». Суд застосував одну із засад приватного права – принцип розумності (ст. 3 ЦК України) та зазначив, що такий прийом законодавчої техніки законодавець застосував, керуючись принципом економії нормативного матеріалу, проте він жодним чином не змінює загального правила, передбаченого в ст. 253 ЦК України, тобто строк для прийняття спадщини має обчислюватися з наступного дня після дня смерті особи або оголошення її померлою.
Одна з базових категорій, що мають значення для спадкового права, – місце відкриття спадщини. У постанові КЦС ВС від 6 листопада 2019 року у справі № 483/637/16-ц зроблено висновок щодо того, де одержувати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно.
Суддя звернув увагу, що слід розмежовувати спадкування як універсальне правонаступництво та сингулярне правонаступництво, яке також регулюється в кн. 6 ЦК України. Стаття 1227 ЦК України передбачає право на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві (сингулярне правонаступництво). Нещодавно ОП КЦС ВС в постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 проаналізувала ці аспекти й розмежувала, коли має місце сингулярне правонаступництво, а коли – спадкування вказаних прав.
«Це має важливе значення, оскільки впливає на застосування таких правових конструкцій, як «усунення від спадкування», «прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини», «задоволення вимог кредиторів» тощо», – сказав доповідач.
Василь Крат також розповів про визначення об’єкта спадкування та особливості застосування норм права залежно від нього. У згаданій справі № 243/13575/19 соціальний фонд відмовив спадкоємцям в отриманні страхових виплат, оскільки за життя спадкодавець не оскаржив відмову фонду в їх виплаті. КЦС ВС зазначив, що перехід права на такі виплати передбачений ст. 1227 ЦК України, й оскарження спадкодавцем дій соціального фонду в цьому разі не має значення.
У постанові КЦС ВС від 17 листопада 2020 року у справі № 662/541/15-ц ідеться про спадкування права на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві. Суд вказав, що спадкоємцю відшкодовуються завдані спадкодавцю збитки як передбачені в договірному зобов’язанні, так і коли існує недоговірне зобов’язання. «Перехід права відбувається незалежно від того, договірне чи недоговірне зобов’язання було перед спадкодавцем», – сказав доповідач.
Крім того, він навів судову практику щодо спадкування обов’язку відшкодувати майнову шкоду (збитки); прав у сфері інтелектуальної власності (якщо один із співвласників авторських прав помер, його спадкоємці можуть заявляти вимогу про визнання права інтелектуальної власності, а не про визнання спільної часткової власності); права на оспорення (до спадкоємця – учасника ТОВ переходить право на оспорення рішення загальних зборів про виключення спадкодавця із числа учасників товариства). Також суддя окреслив специфіку застосування в спадкових спорах доктрини заборони суперечливої поведінки.
Василь Крат розповів про спадкування за заповітом та заповідальні розпорядження. У постанові від 10 травня 2018 року у справі № 497/1870/16-ц КЦС ВС зробив висновок, що вкладник банку може зазначити про спадкування вкладу в заповіті або зробити відповідне розпорядження банку (заповідальне розпорядження). «При цьому заповідальне розпорядження може бути і складене як окремий документ, і міститися в договорі як окремий односторонній правочин», – зазначив Василь Крат.
Розповідаючи про судову практику щодо спадкування за законом, доповідач навів постанову КЦС ВС від 20 червня 2018 року у справі № 643/1216/15-ц. У ній вказано про необхідність розмежовувати такі правові конструкції, як «одержання права на спадкування наступною чергою» (ч. 2 ст. 1258 ЦК України) та «зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». У постанові КЦС ВС від 23 березня 2021 року у справі № 643/14592/18 ідеться про необхідні для спадкування за законом юридичні факти.
Доповідач порушив питання щодо прийняття та оформлення спадщини. Зокрема, він звернув увагу на постанову КЦС ВС від 10 травня 2018 року, в якій зроблено висновок про безумовний характер прийняття спадщини, що означає можливість відмовитися від її прийняття тільки протягом певного строку.
У постанові КЦС ВС від 19 червня 2019 року у справі № 359/11363/15-ц зазначено, що необхідно розмежовувати право на спадщину та право власності безпосередньо на окремий об’єкт.
Захід організований ГО «Цивілістична платформа» та видавництвом «Екус» 24 червня 2022 року.
Презентація Василя Крата – https://cutt.ly/KKJ1i7r.
