Рішенням Господарського суду Запорізької області, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду, позов ТОВ «Лідер» до держави в особі Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області задоволено частково. Також із Державного бюджету України було стягнуто на користь позивача збитки, завдані внаслідок виникнення надзвичайної ситуації та ухвалення Державною надзвичайною протиепізоотичною комісією при Новомиколаївській райдержадміністрації рішення про запровадження карантину і вилучення сільськогосподарських тварин, заражених збудником вірусу африканської чуми.

Судові рішення мотивовані тим, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 353 ЦК України, оскільки матеріалами справи підтверджено настання надзвичайної обставини у вигляді епізоотії і, як результат, примусове відчуження майна у власника на підставі та в порядку, що встановлені законом, тобто реквізицію. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про ветеринарну медицину» майнова шкода (збитки), завдана внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв’язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації та профілактики карантинних хвороб, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету України.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду залишив касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових та фактичних підстав для стягнення заявлених позивачем збитків і зазначив, що пункти 6, 11 Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 415, якими встановлено відшкодування збитків на поворотній основі, суперечать ст. 22 і ч. 1 ст. 353 ЦК України, згідно з якими збитки мають відшкодовуватися в повному обсязі. Ні ст. 353 ЦК України, ні ст. 49 Закону України «Про ветеринарну медицину» не передбачають, що такі збитки відшкодовуються на поворотній основі.

Тому відповідно до ч. 4 ст. 4 ЦК України п. 11 зазначеного Порядку до спірних правовідносин не може застосовуватися. До правовідносин щодо відшкодування збитків від втрат тваринництва, сировини, матеріалів та напівфабрикатів унаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень), що полягає в ліквідації спалаху вірусу африканської чуми свиней шляхом повного знищення всього поголів’я свиней, підлягають застосовуванню норми ст. 353 ЦК України.

Крім того, відшкодування збитків на умовах повернення суперечило б ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки це призвело б до неефективного юридичного захисту порушених прав. Такий захист мав би ілюзорний характер.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 14 грудня 2021 року у справі № 908/2587/20 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/102147578.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

Верховний Суд