Районний суд задовольнив позов про повернення боргу за договором оренди нежитлового приміщення, а суд апеляційної інстанції змінив рішення суду в частині суми коштів, які підлягають поверненню.

Суди вказали, що оскільки предметом оренди було нежитлове приміщення багатоквартирного будинку, а не будівля або інша капітальна споруда, то посилання відповідача на нікчемність договору оренди через відсутність його нотаріального посвідчення слід відхилити з посиланням на ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 220, ч. 2 ст. 793 ЦК України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду змінив мотивувальну частину попередніх судових рішень, зробивши такі правові висновки.

Нежитлове приміщення в розумінні ст. 793 ЦК України (у чинній станом на 22 травня 2014 року редакції) є окремою частиною будівлі.

Договір найму нежитлового приміщення на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. У разі відсутності нотаріального посвідчення договору найму нежитлового приміщення, укладеного на три роки і більше, такий договір є нікчемним.

Встановлено, що відповідно до договору в оренду передано нежитлове приміщення, договір оренди нотаріально не посвідчений, а тому є нікчемним.

За таких обставин висновок судів про стягнення заборгованості на підставі нікчемного договору оренди є неправильним.

Разом із тим загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

У ст. VII-3:101 Книги VII Модельних правил європейського приватного права щодо змісту збагачення зазначено, що особа вважається збагаченою у випадку: a) збільшення доходів або зменшення обов’язків; b) отримання послуги або результатів виконаної роботи; c) користування чужим майном.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тлумачення цієї норми права дозволяє зробити висновок, що до безпідставно набутого майна набувача, з урахуванням розумності, належить користування чужим майном (майном потерпілого). Причому потерпілий, якому належить майно, яким користувався набувач, має право вимагати від набувача повернення такого збагачення.

Позивач пред’явив позов про стягнення з відповідача коштів за користування нежитловим приміщенням. Відповідач не заперечував факту користування вказаним приміщенням, як і узгодженого сторонами розміру плати за таке користування. Тому суди не врахували, що до безпідставно набутого майна набувача, з урахуванням вимог розумності, належить користування чужим майном (майном потерпілого).

За таких обставин Верховний Суд змінив судові рішення в мотивувальній частині та щодо вказівки в резолютивній частині про стягнення заборгованості за договором оренди, а в іншій частині ― залишив без змін.

Постанова Верховного Суду від 8 грудня 2021 року у справі № 759/9443/17 (провадження № 61-11386св20).

Верховний Суд