Сумський апеляційний суд залишив без змін рішення Середино-Будського районного суду Сумської області, яким на користь її непрацездатної матері стягнуто аліменти на утримання.

У вересні цього року 56-річна жінка звернулася до Середино-Будського районного суду Сумської області з позовом до власної доньки про стягнення аліментів на своє утримання. Обґрунтовувала позовні вимоги тим, що вона особа з інвалідністю ІІІ групи, не працює, систематично проходить курс стаціонарного лікування у закладах охорони здоров’я та отримує 2100 гривень пенсії по інвалідності.

За словами позивачки, іншого доходу у неї немає, а тому потребує матеріальної допомоги. Натомість її 33-річна дочка є працездатною особою та немає на утриманні інших осіб, а отже має можливість надавати їй фінансову допомогу. Жінка просила суд стягнути зі своєї доньки аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку щомісяця.

Суд першої інстанції частково задовольнив позов та зобов’язав відповідачку щомісяця відраховувати на користь її непрацездатної матері аліменти в розмірі 1/6 частки від її заробітку. При цьому суд зазначив, що позивачка є непрацездатною, а саме є особою з інвалідністю ІІІ групи, незадовільний стан здоров’я, отримує пенсію у розмірі 2100 грн на місяць, що забезпечує її прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність. 

Проте з таким рішенням місцевого суду не погодилася позивачка і разом зі своїм представником оскаржила його до Сумського апеляційного суду. Зокрема, в своїй апеляційні скарзі апелянт зазначав, що коштів, необхідних для життєдіяльності позивачці не вистачає, а суд першої інстанції не звернув увагу на те, що мінімальний прожитковий мінімум для непрацездатних осіб не включає у своє поняття стан здоров’я, постійне проходження стаціонарного лікування та здатність відповідачки надавати допомогу матері. Тож просила колегію суддів апеляційного суду стягнути з дочки на свою користь аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку щомісяця.

Натомість, відповідачка у відзиві на апеляційну скаргу просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Звертала увагу на те, що позивачка не є особою похилого віку, оскільки їй виповнилось 56 років, а у висновку МСЕК вказано, що їй не заборонено працювати.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів цивільної палати Сумського апеляційного суду залишила без задоволення апеляційну скаргу позивачки, оскільки суд першої інстанції точно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази та надав їм належну оцінку.

Про норми вітчизняного законодавства, які регулюють сімейні відносини і закріплюють обов’язок дітей піклуватися про батьків, розповідає суддя-спікер Сумського апеляційного суду Віктор Криворотенко:

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. У Сімейному Кодексі України, а саме частиною 1 статті 202, передбачено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба у матеріальній допомозі.

Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Положеннями статті 205 СК України закріплено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (стаття 204 СК України).

З огляду на зазначене вбачається, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів:

1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення);

2) непрацездатність матері, батька;

3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі.

Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

Сумський апеляційний суд