Об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду в кримінальному провадженні щодо раніше судимої особи. Відповідно до вироку місцевого суду, залишеного без змін апеляційним судом, особу було засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 297 (наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого), ч. 2 ст. 186 (грабіж), ч. 2 ст. 185  (крадіжка) КК України.

У цьому кримінальному провадженні ОП ККС ВС вирішувала питання про застосування норм кримінального закону, зокрема щодо правил призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) у кримінально-правовій ситуації, коли наявні невідбуті частини покарання за двома і більше попередніми вироками, які виконувалися самостійно.

Об’єднана палата ККС ВС частково задовольнила касаційну скаргу прокурора, скасувала ухвалу апеляційного суду і призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ОП ККС ВС також зробила такий висновок про застосування відповідної норми права.

Попередній вирок відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України – вирок або вироки, покарання за якими повністю не відбуте особою на час вчинення одного чи декількох нових кримінальних правопорушень.

Якщо особа вчинила кримінальне правопорушення, яким їй призначається покарання у виді позбавлення волі, до постановлення двох вироків в інших справах, кожен із яких виконується самостійно, зокрема, в одному з яких призначено покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, а інший вирок виконується самостійно у зв'язку з призначенням покарання у виді позбавлення волі, але зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, то при призначенні покарання вимоги ч. 4 ст. 70 КК України застосовуються тільки до вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі, яке належить відбувати реально.

У разі, якщо особа вчинила принаймні одне кримінальне правопорушення після постановлення двох попередніх вироків, які виконуються самостійно, і останнім (третім) вироком особі  призначається покарання, яке належить відбувати реально, припиняється окреме виконання обох попередніх вироків. Правовою підставою такого припинення щодо першого вироку є положення ч. 3 ст. 78 та ст. 71 КК України, а правовою підставою припинення виконання другого вироку – положення ст. 71 КК України. Остаточне покарання в такому випадку особі призначається на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, з урахуванням покарань, призначених за всіма (трьома) вироками.

Постанова ОП ККС ВС у справі № 443/806/19 (провадження № 51-5994кмо20).

Верховний Суд