Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку адміністративну справу, у якій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області просило стягнути з публічного акціонерного товариства заборгованість.

Позивач отримав дані від державного реєстратора стосовно внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців запису про рішення засновника (учасників) щодо припинення юридичної особи (ПАТ), після чого звернувся до відповідача із заявою про майнові вимоги капіталізованих платежів, які підлягали задоволенню у зв’язку з ліквідацією ПАТ. Розрахунки майнових вимог були здійснені позивачем відповідно до Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов’язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров’ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 765 (чинного на час виникнення спірних правовідносин). Проте відповідач відмовив листом у задоволенні таких вимог, оскільки не є належним суб’єктом відповідальності щодо капіталізованих платежів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання позивача на Порядок № 765 не має законного обґрунтування, оскільки дія цього Порядку поширюється тільки на суб’єктів господарювання – банкрутів, визнаних такими відповідно до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд вважав правомірними застосування позивачем для розрахунку суми капіталізації платежів Порядку № 765 та ліквідацію юридичної особи за рішенням засновників, що, як і банкрутство, має наслідком втрату такою особою статусу учасника правовідносин, та невиконання  обов’язків страхувальника зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначила таке.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що джерелом формування коштів Фонду є, зокрема, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Капіталізація платежів для задоволення вимог щодо зобов’язань, які виникли в результаті заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, проводиться відповідно до Порядку № 765 і здійснюється стосовно кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки і необхідності виплати майбутніх платежів.

Суд указав, що вимоги ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та положення зазначеного Порядку щодо капіталізації платежів поширюються на всі випадки ліквідації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Колегія суддів дійшла висновку, що припинення юридичної особи внаслідок ліквідації не тягне правонаступництва, стосовно зобов’язання про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю потерпілого це правило не діє повною мірою, оскільки відповідно до ст. 609 ЦК України передбачається капіталізація платежів з метою їх наступних періодичних виплат, яка здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Покладення на відповідача зобов’язань зі сплати капіталізованих платежів не є втручанням або посяганням на його майно, а спрямоване на забезпечення виплат майбутніх платежів особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві на цьому підприємстві, та відбувається на підставі закону.

Постанова Верховного Суду від 3 червня 2021 року № 820/2965/18 (адміністративне провадження № К/9901/60806/18).

Верховний Суд