Велика Палата ВС розглянула справу за позовом громадянки до співвласників будинку, Департаменту містобудування Львівської міськради про скасування наказу про затвердження містобудівних умов та обмежень на проєктування та реконструкцію квартири, зобов’язання привести у попередній стан горище будинку, не чинити перешкод у користуванні горищем та про визнання права на частку горища.

Галицький районний суд міста Львова рішенням від 16 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 3 березня 2020 року, у задоволенні позову відмовив. Суди виходили з того, що оспорюваний наказ виданий на підставі поданих відповідачами належних документів (зокрема, письмової заяви позивачки про те, що вона дає згоду провести реконструкцію квартири та переобладнати горище під мансардний поверх) і в межах повноважень органу.

Ухвалою КЦС ВС від 25 листопада 2020 року справа передана на розгляд Великої Палати ВС з підстав, передбачених ч. 3 ст. 403 ЦПК України. Колегія суддів КЦС ВС вважала, що при перегляді цієї справи необхідно дати оцінку доводам касаційної скарги, зокрема, щодо обов’язкової наявності саме нотаріально завіреної згоди співвласника допоміжних приміщень для отримання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію горища. Колегія зазначила, що наявні підстави для відступу від висновків Касаційного адміністративного суду у складі ВС від 13 вересня 2019 року у справі № 344/4760/15-а.

Велика Палата ВС залишила без змін рішення судів попередніх інстанцій та знайшла підстави для відступу від наведеного вище висновку КАС ВС. Вона дійшла висновку, що сама собою відсутність нотаріального посвідчення письмової згоди співвласника приміщення загального користування, а саме горища, не є підставою для скасування наказу про затвердження містобудівних умов та обмежень.

ВП ВС керувалася тим, що згода співвласника допоміжних приміщень на розпорядження цим майном іншим співвласником є одностороннім правочином (згодою-дозволом) і не може кваліфікуватись як договір (елемент процедури укладення договору) між співвласниками щодо розпорядження спільним майном (ст. 358 ЦК України) або ж договір (елемент процедури укладення договору) про поділ майна, що є у спільній власності (ст. 367 ЦК України).

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (ч. 1 ст. 209 ЦК України). Закон не встановлює вимоги нотаріального посвідчення одностороннього правочину з надання співвласником згоди іншому співвласнику на розпорядження допоміжними приміщеннями багатоквартирного (у тому числі двоквартирного) будинку.

Велика Палата ВС зауважила, що допоміжні приміщення багатоквартирного (у тому числі двоквартирного) будинку, як і елементи спільного майна такого будинку взагалі, є обмежено оборотоздатними. При цьому дії щодо реконструкції квартири та переобладнання горища, на які дала згоду позивачка, не є правочином, який підлягає нотаріальному посвідченню. Тому на таку згоду не поширюється вимога нотаріального посвідчення правочинів з нерухомим майном.

Ураховуючи, що розпорядження спільним майном здійснюється за згодою всіх співвласників, Велика Палата ВС вважає, що важливе значення при вирішенні справ такої категорії має сам факт відповідного волевиявлення.

Постанова Великої Палати ВС від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175цс20).

Верховний Суд